Зняття особи з реєстрації місця проживання (виписка)

Дата публикации: 11 января 2017.

В наш час, у зв'язку зі зростанням міграційних процесів як всередині держави, так і поза її межами, гостро постає питання щодо реєстрації місця проживання особи. Часто у осіб, які зареєстрували у своїх житлових приміщеннях інших осіб, виникають проблеми, якщо останні протягом тривалого терміну не проживають та не з’являються у місці їх реєстрації. В таких ситуаціях власники житлових приміщень можуть стикнутися з масою проблем: сплатою комунальних послуг, штрафів, стягнення боргу за судовим рішенням, які будуть адресуватися особі за місцем її реєстрації. За таких обставин гостро постає питання про зняття особи з реєстрації без її згоди.

Перш за все необхідно дати визначення поняттю «реєстрація місця проживання». Відповідно до п.1.2. розділу І «ПОРЯДКУ реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012, «реєстрація місця проживання - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції». За своїм змістом, реєстрація місця проживання є підтвердженням фактичного проживання особи за певною адресою, яка несе декларативний характер, відмінний від зобов’язуючого характеру так званої «прописки», яка діяла раніше.

Законодавство України зазначає підстави втрати особою права користування житловим приміщенням та можливість зняття її з реєстрації без її відома.

Відповідно до ст. 71 Житлового кодексу при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. 

Ч. 2 ст.405 Цивільного Кодексу України зазначає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. У разі обґрунтування позовних вимог саме даною нормою необхідно отримати акт комісії житлового управління, яке обслуговує житло, про те, що особа не проживає протягом одного року без поважних причин.

Стаття 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункт 3.1. розділу ІІІ «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» закріплюють порядок зняття з реєстрації місця проживання особи на підставі:

§  заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником;

• судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
• свідоцтва про смерть;
• паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
• інших документів, які свідчать про припинення:
• підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Інформація територіального органу ДМС України або територіального підрозділу ДМС України, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи посвідки на постійне проживання в Україні;
• підстав для проживання або перебування особи на обліку у закладі/установі (повідомлення про припинення підстав для проживання/перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту);
• підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

Разом із заявою особа подає:

• документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 - річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України
• військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються:

• документ, що посвідчує особу законного представника;
• документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Отже, зняття особи з реєстрації без її відома є можливим. Відповідно до ст.72 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Тобто потрібно подати до суду загальної юрисдикції за місцем реєстрації відповідача позов про позбавлення особи права користування житловим приміщенням з підстав зазначених вище. Також при розгляді даної цивільної справи необхідно залучити відділ Державної Міграційної Служби України у районі, де знаходиться житло.

Але законодавство також закріплює можливість збереження за особою права користування житловим приміщенням понад шість місяців. Так, стаття 71 Житлового кодексу передбачає збереження даного права у випадках:

1.  призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього  періоду  проходження  зазначеної  військової  служби; перебування  на  військовій  службі  прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;
2. тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3. влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку  сімейного  типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором  оренди  іншому  громадянину  до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

1. виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;
2. влаштування  непрацездатних  осіб,  у  тому  числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;
3. виїзду для  лікування  в  лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
4. взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом  усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Отже, враховуючи всі зазначені вище обставини, зацікавлена особа має право звернутися до суду із позовною заявою про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а рішення суду про втрату конкретною особою права користування житловим приміщенням є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця постійного проживання.

Метки: Жилищный вопрос, Закон

• Назад
• Вперёд